Куди рухається агроекспорт України: менше ЄС, більше Азії та Африки?

Україна зберегла позицію аграрної держави – агропродукція залишається основою експорту, а мапа збуту стає ширшою. Після повернення до квотного режиму з ЄС компанії активніше дивляться на Азію та Африку. Що стоїть за цифрами і як це змінює правила гри?

Що саме відбулося?

За словами заступника міністра Тараса Висоцького в інтерв’ю РБК-Україна, у 2025 році аграрний експорт України становив 22,6 млрд доларів. Це близько 56% усього експорту країни. ЄС лишається головним партнером, але його частка зменшилася.

Частка ЄС в агроекспорті знизилася з 52,1% у 2024 році до 47,5% у 2025 році. Водночас зросли поставки на ринки Азії, Африки та Близького Сходу.

Чому це важливо?

Переорієнтація експорту зменшує залежність від одного напряму і робить торгівлю гнучкішою. Повернення у червні 2025 року до квотного режиму з ЄС, що діятиме і в 2026 році, скоротило поставки до блоку на 2,1 млрд доларів порівняно з 2024 роком. Ринкові фактори – ціни та попит – додатково вплинули на структуру виручки.

У 2025 році аграрний експорт України сягнув 22,6 млрд доларів – близько 56% загального експорту; частка ЄС у агроекспорті знизилася до 47,5%.

Кого це стосується?

Це напряму стосується агровиробників, трейдерів, логістичних компаній та портової інфраструктури. Виробникам доводиться адаптуватися до вимог різних ринків – від стандартів якості в ЄС до цінових коливань у країнах Близького Сходу та Африки.

Споживачі в Україні відчують вплив опосередковано через валютну виручку галузі та завантаженість логістики. Державі важливо підтримувати відкриття нових каналів збуту, адже зростає роль ринків Азії, Африки та Близького Сходу.

Вам також можуть сподобатися:

Круглий стіл PAEW: як поєднати безпеку та управління відходами у воєнний час?

Як «Шлюб онлайн у Дії» встановив рекорд і став сервісом без аналогів?

Які наслідки можна очікувати?

У короткостроковій перспективі перерозподіл потоків впливатиме на ціни та структуру поставок. Попри те, що кукурудза не підпадає під квоти в ЄС, у 2025 році валютна виручка від кукурудзи скоротилася на 40% через ринкові чинники. Довгостроково диверсифікація може зменшити чутливість до регуляторних обмежень окремих регіонів.

• Зміна товарної структури експорту – через цінові коливання на нових ринках та різні вимоги до якості.
• Переналаштування логістики – більший фокус на морські маршрути до Близького Сходу, Північної та субсахарської Африки, Південно-Східної Азії.
• Підвищення гнучкості збуту – ширша географія експорту зменшує залежність від ЄС у період 2025-2026.

Куди саме йдуть поставки зараз?

У 2025 році регіональний розподіл виглядає так: 10,7 млрд доларів – ЄС, 4,4 млрд доларів – Близький Схід, 2,8 млрд доларів – країни Африки, 1,7 млрд доларів – Південно-Східна Азія. Серед найбільших ринків збуту – Єгипет, Нідерланди, Італія, Іспанія, Польща та Туреччина.

Перспективними напрямками також названі Індія, Китай, Південна Корея, Індонезія, Бангладеш, В’єтнам, країни субсахарської Африки та Центральної Азії.

Що далі?

У 2026 році збережеться квотний режим торгівлі з ЄС, тож компаніям варто планувати портфелі продажів із урахуванням лімітів. Паралельно надалі триватиме робота з розширення присутності на азійських та африканських ринках із м’якшими регуляторними вимогами, але вищою волатильністю цін.

Підприємцям доцільно диверсифікувати контракти та закладати страхові механізми проти коливань попиту. Держава – підтримувати угоди про доступ на ринки і логістичні маршрути, аби закріпити досягнуті обсяги та наростити поставки.