Стратегічний бомбардувальник ТУ-160: надзвукова міць, яку ми втратили

Військова авіація – ключовий інструмент, який Російська Федерація застосовує для ведення війни. Держава-агресор регулярно використовує літаки-носії ракет збільшеної дальності, пуск яких відбувається за тисячі кілометрів від об’єктів ураження. Одним із таких є міжконтинентальний бомбардувальник ТУ-160. В армії РФ запевняють, що цей бойовий літак здатен дістати будь-якої точки світу.

Ракетний терор України з боку Росії

Під час військової агресії Росії проти України, для досягнення географічно віддалених цілей, армія РФ використовує літаки ТУ-160 оснащені ракетами Х-55 та Х-101 без ядерного заряду. При цьому пуск ракет здійснюється з території Каспійського моря, за тисячі кілометрів від лінії кордону з Україною.

Станом на сьогодні війська РФ нещадно обстрілюють українську землю, знищуючи об’єкти цивільної інфраструктури, виробничі підприємства, і, навіть, оселі українців. На жаль, на даний момент, українське ПВО не може знешкодити велику кількість ракет, випущених одночасно з території Росії. Без стратегічної авіації, у вигляді винищувачів F-16, наша країна залишається «беззбройною» перед лицем російської агресії.

Але так було не завжди. Адже на зорі незалежності, молода українська держава мала в своєму розпорядженні 19 стратегічних бомбардувальників ТУ-160 та велику кількість ракет Х-55, якими зараз обстрілюють нашу країну. І не тільки це. Україна отримала у спадок від Радянського Союзу, ядерне озброєння, танки, ракети, важку авіацію, бомби та зброю. Мала більше одного мільйона військових, професійних пілотів, техніків та інженерів, власну виробничу базу для створення озброєння та ракет. Але всього за 10 років незалежності, наша держава втратила основні інструменти стримування: ядерний потенціал та стратегічну авіацію. І в цьому випадку історія легендарного ракетоносця є показовою.

Ту160 – найдорожчий літак в історії радянської авіації

ТУ-160 (кодифікація НАТО Blackjack) – міжконтинентальний надзвуковий стратегічний бомбардувальник-ракетоносець із крилом змінної стріловидності (багато режимний). Це найважчий у світі бойовий літак, що має найбільшу, серед бомбардувальників, максимальну злітну масу. Призначений для ураження об’єктів у віддалених географічних районах та у глибокому тилу театрів континентальних воєнних дій. Носій ядерної та не ядерної зброї вагою до 45 тонн. За швидкістю він може змагатися навіть з винищувачем. В залежності від виду озброєння, ТУ-160 здатний випускати ракети, що вражають цілі будь-якого класу на відстані до 6500 км.

Всі ці сталеві птахи, яких за грацію польоту називають «Білі Лебеді», були  побудовані на Казанському Авіазаводі ім. С.П. Горбунова в Росії.

Ту-160 виконали за схемою інтегрального низькоплану з крилом змінної стріловидності, цільноповоротним стабілізатором і кілем.  Його конструкція і сьогодні вражає: ракетоносець отримав 13 паливних баків, які вміщали близько 171 тисячі літрів палива (майже 3 залізничні цистерни), а шасі витримувало навантаження, яке вдвічі перевищувало вагу літака.

Змінна геометрія крила літака ТУ 160

Однією з ключових особливостей Ту-160 стало інтегральне компонування планера з крилом змінної геометрії. Завдяки цьому, величезну частину польоту, аж до зони ППО противника, літак проходить на дозвуковій швидкості (близько 900 км/год) з практично прямими крилами, а долає її на швидкості надзвуку, «склавши» їх. Таке рішення покращило тактичні характеристики бомбардувальника, дозволило оптимізувати швидкісні режими та сприяло економії палива.

Найпотужніші серійні турбореактивні двигуни НК-32 у світі та система палива літака ТУ 160

Щоб підняти літак ТУ-160 в повітря та подалати звукову швидкість були створені найпотужніші для застосування на бойових літаках двигуни НК-32. Двигун НК-32, також відомий як виріб “Р”, це двоконтурний турбореактивний двигун з загальною форсажною камерою, розроблений на Куйбишевському моторному заводі під керівництвом Н. Д. Кузнєцова. Його компресор складається з трьох ступенів вентилятора, п’яти ступенів середнього тиску і семи ступенів високого тиску. Лопатки компресора виготовлені з титану, сталі і нікелевого сплаву. Камера згоряння має кільцеву багатофорсункову конструкцію. Турбіна складається з одного ступеня високого тиску, одного середнього і двох низького тиску. Сопло двигуна регулюється і має автомодельну функцію. Система управління електронна з гідромеханічним дублюванням.

Тяга кожного двигуна, встановленного на ТУ160, на форсажі – 25 тонн. Сумарна тяга силової установки 100 тонн. Перевірка роботи двигунів на землі нагадує справжній ураган.

Вантажопідйомність літака Ту160

Вантажопідйомність стратегічного бомбардувальника ТУ-160 складає приблизно 40 тонн. Цей показник означає, що літак може бути використаний для різних цілей, включаючи стратегічні бомбардувальні місії, перевезення великих вантажів або спеціального обладнання.

Наприклад, ТУ-160 може перевозити великі кількості стратегічних боєприпасів на великі відстані, що робить його небезпечним ключовим елементом у стратегічних військових операціях. Крім того, вантажопідйомність літака дозволяє ефективно використовувати його для розвідувальних та інших спеціальних місій.

Дальність польоту бомбардувальника ТУ-160

ТУ-160 має дальність польоту близько 13,950 кілометрів без дозаправки в повітрі та лише 2000 кілометрів на надзвуковій швидкості (макс 1,5 Маха). Це робить його одним з найбільш дальньомагістральних бомбардувальників у світі. Але, Ту-160 оснащений системою дозаправлення паливом у польоті типу шланг-конус. Паливні баки розташовані в напливній та хвостовій частині фюзеляжу, а також у консолях. Сумарна маса палива – 148 тонн. Для покращення роботи двигунів паливо під час заправки азотується спеціальним агрегатом.

Завдяки такій великій дальності польоту та можливості дозаправки в повітрі ТУ-160 може легко дістатися до будь-якої точки на планеті. Це дає можливість виконувати стратегічні місії в будь-яких регіонах світу з високою точністю та ефективністю.

Більша дальність польоту робить ТУ-160 незамінним знаряддям для ведення далекомагістральних бомбардувальних місій, включаючи дії в різних континентах та океанічних регіонах. Це також дозволяє літаку бути більш гнучким у плануванні місій та оперативному реагуванні на зміни ситуації.

Міцність корпусу літака ТУ160 – 28% титану в конструкції

Для забезпечення високих експлуатаційних характеристик Ту-160 широко застосовувалися алюмінієві та титанові сплави. Відомо, що конструкція легендарного бомбардувальника на 28% складається із титану, що робить його абсолютним рекордсменом серед літаків такого класу. Головний лонжерон центроплана Ту-160 виконаний з міцного титанового сплаву за допомогою електронно-променевого зварювання в умовах вакууму.

Комплекс радіоелектронного обладнання ТУ160

Стратегічний бомбардувальник-ракетоносець ТУ-160 обладнаний потужним комплексом радіоелектронного обладнання, який включає в себе системи зведення і аналізу інформації, системи контролю та системи навігації. Це включає сучасні радари для виявлення цілей, системи підтримки рішень, інерціальну навігаційну систему та системи спостереження.

Крім того, комплекс радіоелектронного обладнання включає в себе системи зв’язку, які забезпечують зв’язок з іншими військовими підрозділами та командуванням на великих відстанях. Всі ці системи допомагають забезпечити ефективність та безпеку місій ТУ-160.

Зручність та безпека для екіпажу літака ТУ160

У передній частині кабіни розміщуються льотчики. За ними розташовані місця штурмана-навігатора та штурмана оператора. Всі члени екіпажу в польоті знаходяться в кріслах К-36, що катапультуються і забезпечують порятунок льотчиків у всьому діапазоні висот польоту і навіть на землі. 

На борту ТУ-160 розташовано понад 100 різних обчислювачів, що вирішують різні завдання. Для зручності екіпажу на бомбардувальнику вперше було обладнано туалет та міні-кухню.

Тактико-технічні характеристики літака ТУ-160

Озброєння літака ТУ-160

В якості основного озброєння на ТУ-160 планувалося використовувати крилаті ракети збільшеної дальності з ядерною та не ядерною бойовою частиною. Для виконання бойових задач бомбардувальник міг нести одночасно 12 ракет Х-55 або Х-55СМ. За офіційними даними, дальність польоту цих ракет складає 2500 км. За неофіційними – до 4500 км. 

Для ураження цілей на менших відстанях, використовують аеробалістичні ракети Х-15 (24 шт.). Також бомбардувальник може бути носієм вільнопадаючих бомб, морських мін, бомбових касет загальною вагою до 40 тонн.

Після модифікації Ту160 може нести стратегічні крилаті ракети Х-555, Х-101, Х-102 (з ядерним зарядом) в кількості до 12 штук на один борт. Дальність польоту таких ракет складає до 6500 км.

9 неймовірних фактів про бомбардувальник ТУ-160

1. Цей літак настільки швидкий, що території України було замало, аби розігнати його до повної потужності. Деяким пілотам вдавалося розігнати літак до швидкості 2500 км/год.
2. Вперше Білим лебедем ТУ-160 назвав Борис Єльцин, побачивши білосніжного велетня на параді військової техніки в Мачулищах. Саме звідти й з’явилася його друга назва.
3. ТУ-160 – є одним з найкомфортніших бойових літаків. На його борту є міні-кухня з шафою для розігрівання їжі та туалет, якого ніколи раніше не мали стратегічні бомбардувальники.
4. Для підвищення працездатності пілотів під час тривалого польоту, спинки катапультних крісел К-36ДМ оздоблені подушками з повітрям, що пульсує.
5. Для управління літаком, замість штурвала було встановлено ручку-джойстик (як у винищувачів). Завдяки чому, керування велетнем здійснюється за допомогою легких рухів.
6. Під час польоту на надзвуковій швидкості, екіпаж не відчуває ніякого дискомфорту, адже все навантаження переміщується в хвіст літака.
7. Ракетоносій обладнано системою дозаправлення у повітрі.
8. Змінна стріловидність крил дозволяє здійснювати політ в стратосфері на швидкостях майже вдвічі більших за швидкість звуку.
9. ТУ-160 постійно вдосконалюється на модернізується. На його базі вже створено дві нові моделі: ТУ-160М і ТУ-160 М2.

Модернізація літака ТУ160

Станом на сьогодні, на озброєнні ВПС Росії знаходяться 16 літаків ТУ-160. Всі вони пройшли модернізацію. У 2016 році на Казанському авіаційному заводі розпочалося відновлення основних технологій виробництва «Білих лебедів» та їх модернізованих версій ТУ-160М і ТУ–160М2.

ТУ-160М отримав модернізовані двигуни, оновлене бортове радіоелектронне обладнання та авіоніку, а також нові системи управління озброєнням.

Ту-160М2 – принципово новий літак з новим бортовим радіоелектронним обладнанням.  Оновлений бомбардувальник отримав нові системи РЕБ та новий найпотужніший двигун, що у рази підвищує можливості прориву ППО противника. Новий прицільний комплекс дозволяє ракетоносцю застосовувати не тільки ядерні крилаті ракети великої дальності, але й гіперзвукові ракети зі звичайними боєголовками та повний спектр високоточного бомбового озброєння.

На думку багатьох військових експертів розширені наступальні можливості Ту-160М2 є серйозною проблемою для західних оборонних стратегій, особливо з урахуванням його потенціалу для одночасного розгортання кількох гіперзвукових озброєнь, що робить його стратегічним активом Дальньої військової авіації Росії.

Історія створення ТУ-160: задача перегнати США

Протягом усієї холодної війни США та Радянський Союз змагалися один з одним у розробці нових технологій. Найбільше це було помітно в галузі військової авіації. Поява реактивних літаків у 1950-х роках дозволила здійснювати польоти зі швидкістю, що перевищує швидкість звуку. Усвідомивши переваги надзвуку, вже в середині 1960 років обидві держави приступили до розробки надзвукових стратегічних літаків.

Ідея створення легендарного радянського ракетоносця виникла у відповідь на американську програму розробки надзвукового бомбардувальника В-1 Lancer.

В 1967 році Рада Міністрів СРСР ухвалила рішення розпочати роботи над проектом нового багаторежимного міжконтинентального літака. Головними вимогами до нього були:

• Сумарна маса бойового навантаження – до 45 тонн;
• Дальність польоту на швидкості 2200-2500 км/год та висоті 18 тис. метрів у межах 11-13 тис. км.
• Літак мав наближатися до цілі на крейсерській дозвуковій швидкості, та долати ППО противника — у надзвуковому висотному режимі або на крейсерській швидкості біля землі.

Робота над проектом стартувала в ОКБ Мясіщева та ОКБ Сухого, але пізніше була передана до ОКБ Туполєва. Головним конструктором було призначено В.І. Близнюка.  

Звичайно, для ракетоносця нового покоління консервативні ідеї не підходили, через що більшість технічних рішень створювалась вперше. Пропрацювавши кілька десятків аеродинамічних компанувань, фахівці ОКБ Туполєва разом із вченими Центрального аеродинамічного інституту запропонували проект Ту-160 зі схемою інтегрального низькоплану, з крилом змінної стріловидності, з цільноповоротним стабілізатором і кілем. 

За для досягнення найкращого результату для будівництва надзвукового бомбардувальника було залучено понад 800 підприємств, науково-технічних інститутів, КБ, заводів. У 80-х роках ТУ-160 був втіленням найпрогресивніших конструкторських рішень та технологій радянської промисловості. По насиченості новою електронікою та устаткуванням він ще довгі роки не мав собі рівних. 

У грудні 1981 року бомбардувальник вперше піднявся в небо, випереджаючи свого найближчого конкурента B-1 Lancer за всіма основними параметрами: він був швидший, потужніший, мав більшу дальність польоту. Згодом його першість було підтверджено 46 світовими рекордами. На озброєння сил дальньої авіації СРСР бомбардувальник надійшов в 1987 році. Всього в радянський період вдалось побудувати 25 таких літаків. 19 ТУ-160 надійшло до 184 бомбардувального авіаполку у Прилуках. Два з них було розміщено на авіабазі в Енгельсі, ще два – залишилися на території 929-го Державного льотно-випробувального центру Міністерства оборони СРСР в Актюбінську.

Українська армія – четверта в світі

Після розпаду СРСР утворилося 4 незалежних ядерних держави: Росія, Україна, Казахстан та Білорусь. При цьому, Україна отримала у спадок від Союзу третій за величиною ядерний потенціал та мала одну з найсильніших армій Світу.

На момент 1991 року в розпорядженні Незалежної української держави були:

• 3 загальновійськові армії;
• 2 танкові армії;
• Армійський корпус;
• Чотири повітряні армії;
• Окрема армія протиповітряної оборони; 
• 43 ракетна армія стратегічних ядерних сил СРСР; 
• Чорноморський флот з корабельним складом понад 850 суден;
• 2 вузли системи попередження про ракетний напад; 
• Інші військові формування.

Загальна чисельність особового складу у Збройних силах становила понад 800 тис.; військові володіли понад 9 тис. танків, понад 11 тис. броньованих машин піхоти та десанту, близько 3 тис. літальних апаратів, включаючи 1090 бойових літаків (винищувачі Су-27, Міг-29; бомбардувальники Су-24М, штурмовики Су-25; стратегічні важкі бомбардувальники 25 од. Ту-95 МС і 19 од. Ту-160, а також близько 200 од. інших бомбардувальників, зокрема бомбардувальники Ту-22 різних модифікацій; розвідувальні Су-24МР, військово-транспортні літаки, тощо), 900 вертольотів (ударні Мі-24, багатоцільові Мі-8, тощо, з яких 330 бойові), та понад 850 кораблів та суден забезпечення.

Якщо ж говорити про ядерну зброю, то на початку 1994 року 43-та ракетна армія мала в арсеналі 176 ракетних комплексів типу “ОС” («Окремий старт»), в яких було 130 ракет класу РС-18 «Стілет» (SS-19) та 46 ракет класу РС-22 «Скальпель» (SS-24). Кожен з РС-18 несе 6 ядерних боєголовок (загалом 780), а РС-22 – по 10 (460), що робить загалом 1 240 боєголовок з ядерними зарядами. Україна також мала щонайменше 2 883 одиниці тактичної ядерної зброї, у тому числі оперативно-тактичні комплекси Р-300 та “Точка” і “Точка-У”. Військово-Повітряні Сили матимуть понад 240 стратегічних бомбардувальників, зокрема 44 одиниці стратегічних важких бомбардувальників (25 од. Ту-95МС і 19 од. Ту-160), які могли нести ядерну зброю, зокрема Ту-160, який міг переносити до 12 крилатих ядерних ракет Х-55 з 200-кілограмовими ядерними зарядами і дальністю ураження цілей до 3 тисяч кілометрів, з огляду на бойовий радіус дії в 6000 км, це була дуже потужна одиниця озброєння ЗСУ.

Така ситуація, порушувала розподіл сил, що склався після Другої світової війни та серйозно турбувала міжнародну спільноту. З цієї причини, Росія та США ініціювала ряд зустрічей, метою яких було відновлення балансу сил та вирішення питання ядерної  безпеки.

23 травня 1992 року Україна підписала Лісабонський протокол та приєдналася до договору СНВ-1 про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь. 

14 січня 1994 президенти України, США та Росії підписали Тристоронню заяву, яка проголошувала те, що Україна стала на шлях ядерного роззброєння.

16 листопада 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Чим затвердила свій статус власника ядерної зброї (яку отримала у спадок від СРСР) та підтвердила наміри повністю її позбутися.

5 грудня 1994 року Україна підписала Будапештський меморандум, в якому визнала себе як без’ядерна держава й в замін на це отримала гарантії поваги незалежності, суверенітету та чинних кордонів України від держав-учасниць (Росії, Великої Британії та США).

Чорні дні для Білих Лебедів: чому Україна дозволила знищіти ТУ160?

Після розпаду СРСР Україна мала на озброєнні 19 стратегічних бомбардувальників ТУ-160. Це на два більше, ніж зараз є в Росії. Однак, мине лише 10 років, і в Україні залишиться тільки один непридатний до польотів музейний експонат.  Сталося так через те, що літак Ту-160 відносився до ядерного озброєння, безпечність якого турбувала одразу 2 наддержави – США та Росію. І якщо перші прагнули відновлення балансу ядерних сил, то росіяни бажали повернути легендарні бомбардувальники на вигідних для себе умовах. У свою чергу Україна визнала себе без’ядерною державою і зобов’язалася позбутися всього ядерного озброєння, в тому числі носіїв.

Зробити це планувалося за кошти американської програми Нанна-Лугара, з якої на ядерне роззброєння країни було виділено близько 15 мільйонів доларів.

У свою чергу, Росія неодноразово намагалась «викупити» в України ТУ-160. З 1993 року це питання порушувалося понад 20 разів, але сторонам так і не вдалось домовитись про розміри компенсації.

Вісім літаків ТУ160 віддали в РФ в обмін на газ

Переговори про можливість передачі літаків ТУ-160 Росії почались ще в 1993 році. Однак сторонам все не вдалося домовитися про ціну. Консенсус було досягнуто лише через 5 років. У вересні 1999 року в Ялті було підписано міжурядову угоду між Україною та Росією, згідно з якою на сплату українського боргу за поставлений природний газ ($285 млн) РФ передавалось вісім Ту-160, три Ту-95МС та близько 600 крилатих ракет Х-55, якими, до речі, сьогодні обстрілюють українські міста.

На думку більшості експертів, ціна, яку Україна «заплатила» за цю заборгованість занижена в декілька разів, адже ринкова вартість переданого озброєння значно перевищує вказані суми.

В період з листопада 1999 року по лютий 2000 року всі військові літаки вказані в угоді були переміщені на авіабазу в Енгельс.

Як лебедям зрізали крила: знищення літаків ТУ160

17 квітня 1998 року Радою національної безпеки та оборони України було ухвалено остаточне рішення про ліквідацію стратегічних авіаційно-ракетних комплексів Ту-95МС та Ту-160.  Фінансування даних робіт планували здійснити коштом, виділених за програмою «Про надання допомоги Україні у ліквідації стратегічної ядерної зброї та запобігання розповсюдженню зброї масового знищення», підписаної 25 листопада 1993 року між Україною та США.

16 листопада 1998 року Україна, в присутності американських сенаторів Річарда Лугара та Карла Левіна, приступила до знищення 2-х стратегічних бомбардувальників. Першим було розрізано Ту-160 з бортовим номером «24», 1989 року випуску, який мав 466 годин нальоту.  Другим було знищено літак з бортовим номером 14, 1991 року випуску, його пробіг був мінімальним.

Очевидці цих подій згадують, що українські пілоти, присутні на утилізації не могли стримати сліз. Вони стверджують, що розрізані літаки залишали на вулиці на три дні, аби зробити фото із супутників. Крім того, деякі військові зазначають, що з утилізованих літаків виймалися двигуни які потім передавалися Російській Федерації.

Вам також можуть сподобатися:

DJI Matrice 4T: як розвідувальний дрон перетворився на багатофункціональну бойову платформу

«Нептун»: що це за ракета та чому вона важлива для України

2 лютого 2001 року у Прилуках було утилізовано останній Ту-160 з бортовим номером 32.

Гарантії безпеки України

Відмовившись від ядерного потенціалу і підписавши Будапештський меморандум, Україна розраховувала на гарантії безпеки від держав-союзниць: Великої Британії, США та Росії. Однак остання, порушивши його умови, пішла війною на Україну.

Тепер країна-агресор здійснює обстріли українських територій ракетами, запущеними з літаків, що були віддані як компенсація боргу за природний газ. На підтвердження цих фактів є багато незалежних розслідувань.

На жаль, українська армія не має стратегічної авіації, великих бомбардувальників та ракет збільшеної дальності. Однак, ми маємо сміливе молоде військо, готове бороните свою країну і шукати різні шляхи спротиву та стримання російської агресії. Так наприклад, зранку 17 квітня 2024 року українські дрони ГУР атакували Казанський Авіазавод ім. С.П. Горбунова, де виготовляються та модернізуються літаки ТУ-160 та ТУ-22М. Подія наробила чимало галасу: персонал заводу евакуювали, в місті увімкнулася повітряна тривога, аеропорти Казані, Набережних Челнів та Нижнього Новгорода зачинили на приліт і виліт.

Наразі, в юридичній площині ведеться багато розмов, з приводу оцінки правомірності дій тогочасного українського уряду. Одні звинувачують політиків в інертності, недалекоглядності та корумпованості. Інші вважають без’ядерний шлях України вірним. В будь-якому разі, в умовах ведення війни, без можливості захисти своє небо та землю, все що залишається нашій державі, це достойно прийняти бій та сподіватися на допомогу від держав-союзниць і всього цивілізованого світу.